Небо у ці дні кольору молока, густого сигаретного диму та розбавленої акварелі. Біле.
Птахи, що влітають у це марево, пропадають назавжди з виду. Чутно лише їх крики, їхні розмови.
Небо над моє головою – частинка туманного Альбіону. І якщо заплющити очі, перегукування чайок у гущі туману переносить тебе на узбережжя зимового океану.
Білі чайки у білому небі.
