Енергія добра

«Боротьба зі злом не робить людину поборником добра.»: сказав одного разу старигань Хем, Хемінгуей себто. У дитинстві тай зараз усі складні для нашого розуміння речі нам пояснюють на пальцях. Взагалі, я вважаю, що тема добра є доволі складна і важлива у будь-який час, а саме у час, коли усі ми потребуємо єднання, допомоги та підтримки.

Тож, щоб прояснити декілька моментів я хочу звернутися до одної простої але достатньо зрозумілої форми передачі інформації – абетки.

Об’єднаймося ж, брати мої

І вам слава, сині гори,

Кригою окуті.

І вам, лицарі великі,

Богом не забуті.

Борітеся — поборете,

Вам Бог помагає!

За вас правда, за вас слава

І воля святая!

Напевне, кожен з нас колись розмірковував над тим, чому нація зберігає себе століттями. Що або хто її єднає? Та нація, мушу зауважити, існує не день або рік, вона живе поколіннями, віками. Неважливо, що відбувається ззовні, бо ця єдність зберігається в палких серцях, горить вогником незгасної свічки в очах і душах окремих представників нації. Та все ж таки, що саме об’єднує людей? Що є цим безцінним скарбом нації?

Золотая жила

Часто ли мы имеем возможность увидеть перед собой все богатства мира? Думаю, не так уж и часто. Может, разве что только в фильмах про драконов, которые прячут в своих пещерах горы золота, драгоценностей и прочих блестящих вещей, которые мутят рассудок, пробуждая в человеке варварскую натуру.

Ліків ще не знайшли

Повітря перенасичене холодом. Холод його знезаражує. Голова перенасичена думками. Їх дезінфікувати нікому. Тому і лізе усіляка дурня, що давно вже мала б розчинитися у цьому крижаному безємоціональному королівстві.

Снігу надто багато: на вулиці й в душі. Якщо чогось багато – починає нудити. Так буває з емоціями, людьми, враженнями, а тепер до цього недолугого списку додався ще й сніг.

Зима – логічне завершення року, якесь занадто логічне, що хочеться втекти кудись в тропіки. На екваторі немає зими, лише календарна, але то вже не рахується.