Не знаю як у вас, але в мене особисто слово «еліта» викликає дивний мікс
почуттів: від сміху – до зневаги. Це якщо окреслити коло питань дуже широко.
Розглядаючи це поняття на якійсь окремій групці людей, стає зрозуміло, що
емоційний спектр треба звужувати.
Бренд – ось що завжди викликає здивування та примушує наші губи складатись
в літеру «о»; це слово викликає захоплення та повагу, може трохи рідше –
сумнів. Ні, звісно, я не маю прав ставити під сумнів авторитети сучасних
політиків, але я можу аналізувати і не можу про свої висновки мовчати.
«Депутат Верховної Ради України» : я навіть читаю це з особливою
інтонацією. Тож, можна припустити, що оце найменування нічого іншого як вдалий
бренд, яскрава срібляста обгортка. Та тільки мало кого цікавить, що
вірогідність того, що під цією обгорткою цукерка – надто маленька.
Еліта вдягається по-елітному. Катя Осадча цей факт довела і доводить
мільйони разів у своїй передачі. З невеликими змінами в провладних колах трохи
деформувався й стиль одягу переважної більшості. Тепер по телебаченню можна
побачити або – дядьків у костюмах від Александра Маккуина, або – комбатів у
військовій формі.
З жінками трохи складніше. Сама поява на робочому місці це вже вихід на
подіум, де по кахельній підлозі цокотять Прада, в тендітній долоньці панянка
тримає Барбері, а у вухах щось
простеньке – від Сваровські.
Оце я розумію – еліта. І оце все нагромадження брендового одягу, прикрас,
гаманців, портфелів та краваток серйозно думає, що країні від цього легше? Вони
кажуть: «Треба пачути Донбас». Дуже цікаво.
Ні, я не виступаю категорично проти нашої влади. Я дивлюся політичні
ток-шоу, я знаю багатьох депутатів на ім’я та прізвище, я слідкую за розвитком
країни кожного вечора і навіть трохи частіше. Але проблем від того не меншає.
Що ж потрібно робити? Все надто просто: змити тонни бруду зі свого обличчя,
що носить ймення косметика, зняти з себе ці синьо-чорні коробки, що їх кличуть «костюм»,
викинути на смітник кольорові сумочки й послати під три чорти взуття з червоною
підошвою. Бути простіше, і тоді вас і Донбас почує, і Карпати, і Одеса, і, якщо
дуже пощастить, навіть Європа спробує почути.
Треба спробувати набити свій мозок необхідними знаннями, а не інформацією
про знижки в якомусь столичному магазині, чи то бач, бутику. Треба зрозуміти
свої помилки: що до 2014 року всі були глухі, як тетері, а тут раптом вуха
повідкривалися у всіх одразу, всіх стало чутно. Так не має бути.
Я не вірю в гасла на плакатах та бігбордаг, не вірю словам на обкладинках
глянцю. Покажіть мені реальність, покажіть мені ваші передвиборчі обіцянки, що
вже стали виконаними діями. Тоді я назву вас і елітою, і гарантами демократії,
і обраними.
Й доки не настали сезонні розпродажі з приводу наближення літа, гайда щось
змінювати в собі, в гардеробі, в голові, в серці.
Комментариев нет:
Отправить комментарий