Обережно, двері зачиняються

Буває так, що люди, які з себе нібито нічого не уявляють, насправді здатні змінити цілий світ світ.

Так-так, і таке буває. Я над цим замислююся чомусь виключно під час моєї мандрівки містом від зупинки до зупинки на маршрутному таксі. Позаду мене – багацько незнайомих людей, попереду мене – ще стільки ж незнайомців та ще й водій. Кожного я бачу вперше, а може ми вже зустрічалися цього ж дня і у цій порі.

Маршрутка є тотожною до маленького всесвіту. Ось він рухається, сповнюється новими мешканцями-пасажирами. Потім вони залишають свій мандрівний корабель, та ступають ногою на землі інших світів. І так без кінця.

Перебування у транспорті якось дивно впливає на мій мозок та стимулює підвищення рівня активності моєї фантазії.

А чи знає хтось із пасажирів, що мене сьогодні, приміром, надрукували у газеті? Чи знає ось цей молодий чоловік, що сидить праворуч від мене, що я в майбутньому можу передавати новини з центрального телеканалу країни? Напевно, що ні.

Може в одній зі мною маршрутці їде видатний математик, або волонтер, що врятував не одного бійця. Або у віддаленому куточку сидить доброволець, який повернувся з фронту до матері, а зараз їде на вокзал?  Чи, наприклад, он та панянка в рожевому капелюсі – найвидатніший вчений сучасності. Тоді це вже не просто маршрутка, то є маленький всесвіт, який зібрав у собі тих, від кого залежить майбутнє.

Коли до маршрутки заходить когорта дітлахів, я теж собі думаю: «Ось цей хлопчак може стати інженером-технологом, а цей – юристом. А ця дівчинка колись буде політичним чи громадським діячем, що не раз сколихне народ». І то вже їх майбутнє залежить від їхніх дій.

Бо не буває так, що майбутнє може залежати від нього, неї, та навіть їх, але не від мене. Пазлики нашого життя складають велику картину – завтрашній день.

Щось на кшталт ефекту метелика, тілько замість комахи людське життя.

Знаходячись у маршрутці ( не завжди у зручному становищі) я до себе промовляю: « А не змінити б мені сьогодні майбутнє? Ну, хоч своє власне.» Бо майбутнє твориться тут: в маршрутці, магазині, під час підписання договорів між країнами, за розмовою на кухні. А ми є головними рушіями цього процесу.