За зачиненими дверима

«Хліба і видовищ»: волали люди на арені Колізею багато років тому назад, вимагаючи від влади дармової їжі та розваг. Ті часи канули в літа, поступаючись місцем новим потребам нового суспільства. А чи багато змінилося з тих подій? Людям і зараз потрібна їжа та нові враження, що зможуть втамувати ненаситне бажання глядачів.

Однією з найбажаніших розваг сучасних людей стала інформація. У будь-якому вигляді: фальсифікована, правдива, перекручена, з перших вуст, необроблена або з нагромадженням додаткових фактів.

Десь у класі шостому ми відвідали пекарню запорізького хлібобулочного комбінату «Врожай». Дитячому захопленню не було меж. Нам показали святиню святих – місце, де народжується хліб. Маленькі булочки, каравайчики та круасани множилися з-під дбайливих рук пекарів. «Дива тай годі»: примовляла я, роздивляючись крізь велетенські вікна розпалені печі, які приймали у свої вогняні шлунки сире тісто. Хліб – запорука існування людини – найнеобхідніша їжа з усіх. Я бачила процес обробки інгредієнтів до моменту, коли з жерла печі вилітає духмяний рум’яний хлібець. Пекарня ховає в собі багато таємниць, цікавих процесів, складної праці, але результат вартий того.

Багато таємниць ховають зачинені двері.

Минулого тижня я мала змогу підглянути крізь маленьку шпаринку етапи створення інформації. Редакція газети «Индустриальное Запорожье» ласкаво запросила до себе у гості. Мандруючи від одного кабінету до іншого, ти сам мимоволі стаєш участником складного і відповідального процесу створення однієї з найпопулярніших газет у Запоріжжі. «Дива тай годі»: знову крутилося в мене на розумі. Ось так на білому папері постають колонки, фотографії та статті.

Дбайливе око редакторів перевіряє матеріал, віддаючи на подальшу обробку. Крок за кроком, аркуш за аркушем народжується газета. Своїм підписом головний редактор дає дозвіл на та щоб рівно о пів на сьому газету віддали до друкарні. І тоді розлетиться вона тисячами примірників по всьому місту, щоб поспішаючи рано вранці на роботу, саме ви купили свіженький примірничок.

Ніхто не народжується з драбиною в небо. Кожен будує її сам. Я вважаю, що першою сходинкою для журналіста є саме робота в редакції газети. Неважливо якої. Хоча, краще б це була редакція газети «Индустриальное Запорожье», але то вже як кому пощастить. Після цієї мандрівки я зрозуміла, що є ще дуже багато таємниць, котрі я хочу для себе відкрити. Надто багато залишилося закапелків та куточків, куди мій, ласий до інформації, ніс я хочу встромити. Редакція ховає в собі багато таємниць, цікавих процесів, складної праці, але результат вартий того.

Ні, газети не втратять себе і свою важливість і через десятки років. Запах свіжої типографської фарби, шурхіт сторінок, вчасна і доречна інформація дбайливо зібрана кореспондентами буде необхідна завжди.

Крокуючи драбиною до своєї мети, а саме – стати професійним журналістом, я хочу, щоб однією з моїх перших сходинок стала сема робота в редакції газети. Ці фундаментальні сходини назавжди викарбують у вашій пам’яті навички роботи у колективі, з публікою і королевою сучасного світу – інформацією.

Не бійтесь зазирати у зачинені двері, відкривати навіть бодай маленьку шпаринку, підглядаючи за корифеями справи. Там ховається щось цікаве, повірте.