У цю пору зелений стає основним кольором. Він заповнює собою усі недоліки, усі прогалини цього світу, наділяючи їх фарбами життя. Зелений – це життя. Хто сказав, що це простий колір? Хто сказав, що зелений однаковий? Хто повірив у цю маячню?
Насичений лісовий зелений мешкає у кронах старезних дерев. Він густий і загрубілий. В нього так багато сонця і вологи. Він масний та гострий, бо не рідко можна побачити його на кінчиках голок смерек. Цей зелений гіркий на смак, він пахне хвоєю та казковим лісом.
Безкраїм степом Ірландії розкинулися скарби конюшини. Ніжний, м’який зелений запрошує тебе в свої обійми. До маленьких трилисників хочеться доторкнутися, наблизитися та відчути на собі крапельки весняної свіжості у цьому зеленому кольорі. Він залишає несміливі нагадування про себе на твоєму тілі, на твоїх долонях. Це ти. Це ти торкався його, це ти куштував очами ті скарби північних земель.
Смарагди та малахіти ховаються під землею від наших очей. Вони палахкотять зеленим полум’ям гірських глибин, віддаючи свої фарби рослинам через корені. Люди кажуть, що каміння потребує обробки, щоб стати довершеним. Насправді ж ні. Їм не потрібна допомога, щоб стати ідеальними. Вони вже є такими. Їх зелений не можна сплутати з іншим: малахіт соковитіший, яскравіший, на нього ніби впала маленька краплинка кислоти і від додавання хімікату зелений став сліпити очі своїм сяйвом: смарагд благородний, темний та глибокий, його неможливо сплутати з іншими.
Зелений морський, зелений лаймовий, зелений оливковий, зелений нефритовий, зелений м’ятний, зелений камуфляжний та захисний, зелений цитрусовий. І ви ще хочете сказати, що зелений однаковий?
Я іноді так шкодую, що не можна фотографувати очима. Бо інколи я бачу такі речі, що камера звичайного фотоапарата просто не здатна передати. Я бачу цей казковий градієнт на малому клаптику землі, що зігрітий сонцем та напитий водою.
Зелене колосся наче величезний кудлатий звір, перевертається то на спину, то на живіт, підставляючи себе сонячним промінням. Його шерсть гойдає вітер, ніжно спушує її та розчісує.
Простягаючи руки до нього, я й сама стаю свідком того, що це – не просто рослини, це живе створіння. Воно тепле та доброзичливе, якщо, звісно, ти не захочеш зістригти його дорогоцінну шкіру. Ти можеш зануритися в нього, лягти додолу, відчуваючи єднання із цим звіром.
З самої землі стеблинка пофарбована у оливковий колір, вище – смарагд, іще вище – солодка та духмяна м’ята, а на самому кінчику – палає малахіт. Ця палітра змушує тебе замовчати, затримати дихання та навіть не кліпати очима. Ти причетний до цього дива, ти маєш змогу його торкатися.
Комментариев нет:
Отправить комментарий