Об’єднаймося ж, брати мої

І вам слава, сині гори,

Кригою окуті.

І вам, лицарі великі,

Богом не забуті.

Борітеся — поборете,

Вам Бог помагає!

За вас правда, за вас слава

І воля святая!

Напевне, кожен з нас колись розмірковував над тим, чому нація зберігає себе століттями. Що або хто її єднає? Та нація, мушу зауважити, існує не день або рік, вона живе поколіннями, віками. Неважливо, що відбувається ззовні, бо ця єдність зберігається в палких серцях, горить вогником незгасної свічки в очах і душах окремих представників нації. Та все ж таки, що саме об’єднує людей? Що є цим безцінним скарбом нації?

Для нас, українців, такою цінністю є наші родючі чорноземи, світле небо, широкий Дніпро, мелодійна мова та люди, які вміють нею користуватися, одним словом, пробуджувати вулкан емоцій та почуттів. Це коштовне каміння не може палати своїм сяйвом окремо один від одного. Тільки зібравши до купи усі елементи цього пазла, ми отримаємо єдину картину.

 Але що ж впливає найсильніше? На мою думку, відповідь одна. Лише майстри слова одним твором можуть дати нам змогу згадати свою близьку Вкраїну, запалити вогонь патріотизму та любові до рідної землі. Так, дійсно, майже всі талановиті письменники та поети можуть заволодіти  серцем кожного, але є лише одна людина, яка сама стала серцем України. «Він був сином мужика, а став володарем у царстві духа», - так кажуть про нього. Того, хто став духом, душею цілого народу і буде жити доти, доки існує Україна. Лише один спогад про цю людину спроможний об’єднати українців-патріотів.

Тарас Григорович Шевченко. Кобзар.

Одне ім’я цієї Людини здатне змусити кожного пропустити крізь себе весь біль, весь сум, всю трагедію українського народу, але ж одночасно воно пробуджує гордість за нашу незламність, адже що б не траплялося з цими людьми, ніщо ніколи не змогло знищити їх дух.

Тарас Шевченко є невід’ємною частиною України, її найчеснішим і найвідданішим сином. Його «Кобзар» - це гімни рідній країні. Не дивно, що саме ця збірка є, напевно, в кожної родини. Саме по її наявності ми можемо навіть без розмов визначити, чи є ця людина справжнім українцем, який цінує минуле та не забуває про історію Батьківщини, чи ні.

Не тільки словом боровся Славетний Тарас за волю нашої землі. Інколи и мир потребує зброї. Його слова, що гостріші за всі мечі, поєдналися з рішучими діями та протестами. Тараса Шевченка карали, пригноблювали, ув’язнювали, відправляли на заслання. Та жодне випробування не зломило його, навпаки, – більше загартувало. Він віддав своє палке серце митця до рук народу, і народ з гордо піднятою головою несе цей вогонь у своїх долонях, здіймаючи в небо.

Кобзар… Він живе досі, чи не так? Його дух залишився назавжди з нами, в кожній вулиці, названій його ім’ям, у кожному пам’ятнику на його честь, навіть у кожній хвилі Дніпра та кожній стеблинці золотої пшениці, рощеної на нашій землі. Нарешті, він може бути щасливий за свою неньку Україну, яка здобула незалежність. Нарешті здійснилося те, за що боролася ця велика людина.

У пам’яті викарбовуються рядки з його творів. Ці слова оживають у спогадах, стаючи епіграфами до подій, що відбуваються в Україні. Це може значити лише одне – Тарас Шевченко живий!

Об’єднаймося ж, брати мої! Заради України, її вічних символів, заради життя тих людей, що віддали всю свою надію та любов нашій Батьківщині. Не забуваймо, що перш за все нас єднає наше щастя – щастя народитися в найкращій у світі країні.